Я народився і жив для добра й любові
Так у своєму «Щоденнику» писав всесвітньовідомий український режисер, засновник поетичного кіно, кінодраматург, письменник і художник Олександр Петрович Довженко [2]. Пращурами Олександра Довженка були мудрі і працьовиті чумаки, які ще у XVIII столітті переселилися із Полтавщини до села Сосниця, що на Чернігівщині.
На хуторі Вьюнищі в межах селища Сосниця Чернігівської губернії (нині – Корюківський район Чернігівської області) у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року народився майбутній геній світового кінематографа Олександр Петрович Довженко.
Ось така, напевно, була Божа воля. У дуже бідній і неписьменній родині, де народилося 14 дітей, а до дорослого віку дожило лише двоє: дівчинка Поліна та хлопчик Олександр, – все ж таки між плачами мами та похоронами рідних і близьких були і деякі дні просвітління, коли і мама Одарка Єрмолаївна, до шлюбу – Цигипа, українську народну пісню заспіває, і тато – Петро Семенович Довженко – промугиче у такт музиці.