9 (21) липня
БУРЛЮК ДАВИД ДАВИДОВИЧ
[1882-1967], художник, поет, футурист
(До 140-річчя від дня народження)
Бурлюк Давид Давидович народився на хуторі Семиротівщині Харківської губернії (тепер – територія Сумської області). Називав себе уродженцем українського степу. Зростав у с. Чорнянці на Херсонщині, де батько працював економом. Навчався в Одеському художньому училищі, у Мюнхені у майстерні Віллі Діца та майстерні Ашбе, а також у Парижі у приватній академії Кормона.
Першу виставку творів Д. Бурлюка та його сестри Людмили, студентки Петербурзької академії мистецтв, влаштовано в Херсоні у 1904 році.
Художник і графік, поет і письменник Давид Бурлюк був надзвичайно обдарованою і творчою людиною. В його особистості поєднувались щира наївність та організаторські здібності.
Мистецтвознавець М. В. Матюшин у спогадах про кубо-футуристів писав: «Давид Бурлюк с поразительным, безошибочным чутьем сплотил вокруг себя те силы, которые могли способствовать развитию нового движения в искусстве». Один із прикладів – створення у с. Чорнянці (1910 р.) футуристичної групи «Гілея» (Д. і М. Бурлюки, В. Каменський, О. Кручоних, Б. Ліфшиць, В. Маяковський, В. Хлєбніков.). Перші футуристичні видання гілейців «Затичка», «Молоко кобилиць», «Творіння Велимира Хлєбнікова», «Вовче сонце» з’явилися друком стараннями Д. Бурлюка в Херсоні та Каховці. У 1912 році Д. Бурлюк разом із О. Кручоних, В. Маяковським, В. Хлєбніковим підписав знаменитий маніфест футуристів «Ляпас суспільному смаку».
Як ілюстратор брав участь у виданні футуристичних книг «Ревучий Парнас», «Збірник одиноких футуристів на світі» та інших. Був редактором «Першого футуристичного журналу». Видавав з В. Каменським і В. Маяковським «Газету футуристів».
У 1920 р. Д. Бурлюк емігрував у Японію. Тут написав більше 400 полотен. Протягом 1920-1921 років відбулась низка виставок у Токіо, Осаці, Кіото, Йокогамі та в інших містах, що принесли заслужену славу українському майстрові. Зі слів мистецтвознавця Тошихару Омуки, він навчив японських майстрів гравюри на дереві ритувати на лінолеумі. Д. Бурлюк став родоначальником японського лінориту.
У Нью-Йорку, де мешкала родина Бурлюків з 1922 року, митець працював у галузі малярства і поезії, брав участь у виставках, займався фотомистецтвом.
Організувавши видавництво разом з дружиною, друкував прозу, вірші, публіцистику, мемуари. Видавав журнал «Колір і рима». Був членом літературної групи «Серп і молот». В одній з нью-йоркських газет вів щотижневу літературно-мистецьку сторінку «Літературний четвер». З часом заснував приватну мистецьку галерею.
Перебуваючи в еміграції, митець не раз підкреслював: «Україна була і залишається моєю Батьківщиною. Там лежать кістки моїх пращурів, вільних козаків, які змагалися в ім’я слави, сили і волі… Мій колорит глибоко національно-український. Помаранчеві, зелено-жовті, червоні, сині тони б’ють «Ніагарами» з мого пензля. Коли я рисую, мені здається, що я дикун, котрий тре сук однієї фарби об іншу, щоб одержати кольоровий ефект. Ефект горіння. Ефект сластолюбства, збудження статтю однієї фарби характерних рис і особливостей іншої».
Давид Давидович Бурлюк – один із засновників українського та загальноросійського футуризму. Поет, художник, футурист В. Каменський писав: «Ім’я Давида Бурлюка було і назавжди залишиться інтернаціональним, як саме сонце на небесах».
Література
Давид Бурлюк та його сучасники : до 130-річчя від дня народж. : матеріали конф., 1 листоп. 2012 р., [м. Херсон] / Херсон. обл. худож. музей ім. О. О. Шовкуненка ; [уклад. В. В. Дяченко ; відп. ред. А. В. Доценко]. – Херсон : Сіріус, 2014. – 96 с. : іл., фот. – Друкується мовою авт. ориг. – Бібліогр. наприкінці ст.
Горбачов Д. О. Авангард [Образотворчий матеріал] : Українські художники першої третини XX ст. : [альбом] = Avantgarde : Ukrainian Artists of the First Third of the 20th C. / Дмитро Омелянович Горбачов ; упорядкування текст. та іл. матеріалів, вступ. ст., текстівки та розшир. анотації Дмитра Горбачова ; голов. ред. Н. Прибєга ; координатори проекту: І. Степурін, Н. Прибєга ; пер. англ. К. Калиновської. – Київ : Мистецтво, 2016. – 319 с. – Парал. укр., англ.
Вміщено короткі біографічні відомості про художника Д. Д. Бурлюка та репродукції його картин «Козак-Мамай», «Час», «Весна», «Князь Святослав», «Жнива», «Віктор Пальмов», «Портрет поета-футуриста В. Каменського», «Японка», «Карусель», «Жінки жарких країн», с. 110-123.
Деменок Є. Мистецька локація «Урочище Бурлюк» / Є. Деменок // Образотв. мистецтво. – 2020. – N 1. – С. 25-27 : кольор. іл.
Кузьменко І. Земля Херсонщини в біографії Давида Бурлюка / Ірина Кузьменко // Чорномор. літопис. – 2012. – N 5. – С. 54-59. – Бібліогр. наприкінці ст.
Мелешко В. «Морська повість»: вперше в Україні і саме в Скадовську! / Вікторія Мелешко // Чорноморець. – 2017. – 24 лют. (№ 14).
Про перебування російського поета і художника Д. Д. Бурлюка в м. Скадовську та на острові Джарилгач, під час якого був написаний відомий твір.
«Морська повість» з минулого в майбутнє / Наталя Гаврись // Слава праці. – 2020. – 12 листоп. (№ 46) ; Тронка. – 2020. – 3 груд. (№ 49).
Овраменко П. Давид Бурлюк і Херсонські кургани / Поліна Овраменко // Вісн. Олешшя. – 2019. – 18 лип. (N 57/58). – С. 11 : фот.
Орлова Є. Г. Футуризм в образотворчому мистецтві. Творчість Давида Бурлюка / Є. Г. Орлова // Мистецтво в шк. – 2017. – N 11. – С. 26-33 : іл.