«Клуб любителів нуару» збирає повну залу глядачів навіть влітку! Цього тижня співробітники Гончарівки знову запросили поціновувачів кіно до Українсько-данського дому, щоб подивитися шедевр Отто Премінгера. Цього разу ми обрали судову драму з елементами нуару «Анатомія вбивства», 1959 року. Фільм знято за однойменним романом Джона Волкера, письменника, який раніше працював суддею. Він використав не тільки свій професійний досвід, – його твір засновано на реальних подіях, а саме справа, в якій він колись виступив суддею лягла в основу сценарію. Тому стрічка так правдиво зображує усі тонкощі судових засідань: від досудового розслідування до перехресних допитів свідків.
На кінопоказ завітало 40 відвідувачів, це були як переселенці з Херсона та області, так і місцеві, жителі Миколаєва. Фільм тривав 2 години 40 хв., але терпіння глядачів окупилося сповна: гра акторів була неперевершеною, робота оператора – складною та майстерною, сценаристи теж гідно попрацювали над репліками героїв – ті сипали дотепами. У фільмографії Отто Премінгера більше 40-а стрічок, «Анатомія вбивства» це його 27-ий фільм. І це відчувається, досвідчений режисер влаштував глядачам емоційні «гойдалки»: сцени, сповнені жартів та дотепів, швидко змінювалися напруженими драматичними епізодами, і навпаки. Це не давало глядачеві змоги розслабитися або занудьгувати.
Безперечно зіркою стрічки був неперевершений Джеймс Стюарт, якого ми вже бачили у Хічкоківській «Мотузці» в ролі викладача філософії. Цього разу він зіграв відставного прокурора, який намагався виграти в суді свою першу справу в якості адвоката. Слід зазначити, що Стюарту дуже личить грати людей інтелектуальних професій, в нього напрочуд інтелігентна зовнішність – тонкі риси обличчя, виразні очі, високий зріст, але худорлява статура. Отже,перша справа – і майже програшна: молодий лейтенант Фредерік Меніон застрелив бармена на очах у багатьох свідків. Щоправда є пом’якшуючі обставини – бармен зґвалтував і побив дружину Меніона, і той влаштував самосуд, а потім викликав для себе поліцію. Чи вийде врятувати військового від в’язниці? А що як все було інакше? Може він сам побив дружину і ніякого нападу на неї не було? Кому повірять присяжні – команді столичних прокурорів чи адвокату, який «грає за чужу команду»? Не будемо розповідати – подивіться самі!
Фільм сподобалася всім, без винятку. Хоча він закінчився пізно увечері, все одно після перегляду половина глядачів залишилися, щоб обговорити побачене й обмінятися враженнями. Підсумком цієї зустрічі стала думка постійного відвідувача «Клубу любителів нуару». А сказав він наступне: «На скільки все ж таки умовною штукою є правосуддя! Хтось за скоєння тяжкого злочину отримує суворий вирок, якщо захист не знайде переконливих аргументів, а хтось навпаки – вийде сухим з води, якщо прокурор не спростує легенду підсудного.»
