У листопаді 1890 року на засіданні Херсонської міської думи було розглянуто клопотання дирекції Херсонської громадської бібліотеки про відведення місця під будівництво та пожертвування для будівлі каміння, яке залишилось після огороження Потьомкінського бульвару.
Довгий час Херсонська громадська бібліотека не мала свого приміщення. Перші п'ять років (1872-1877 рр.) за дозволом предводителя губернського дворянства Е.Я.Ерделі вона розміщувалась у залі Дворянського зібрання. Зростали фонди, збільшувалася кількість читачів - назріла потреба в будівництві окремого приміщення для громадської бібліотеки.
Майже 15 років збиралися кошти для будівництва приміщення книгозбірні. Перший відчутний внесок зробив І.І.Корбуль. І тільки завдяки пожертвуванням меценатів і підтримці місцевого голови І.І.Волохіна була зібрана потрібна сума грошей.
На колишній Старообрядовій площі за проєктом одеських архітекторів Миколи Толвінського та Фелікса Гонсіоровського у серпні 1896 року розпочалось будівництво приміщення Херсонської громадської бібліотеки. Михайло Беккер взяв на себе обов’язки наглядача за будівництвом бібліотечного приміщення, проявивши себе як один із найдієвіших членів будівельної комісії.
Восени 1897 року завершено спорудження будинку бібліотеки. в якому вона знаходилась наступні 90 років. Приміщення було розраховано на 50 тисяч томів і 75 читацьких місць.
Зовнішній вигляд будівлі Херсонської громадської бібліотеки |
Читальна зала Херсонської громадської бібліотеки |
|||
Введення в дію приміщення Херсонської громадської бібліотеки на Старообрядній площі відбулося у жовтні 1897 року, а 21 грудня пройшло освячення будівлі. Як зазначав Михайло Беккер у своєму виступі "Речь, произнесенная по случаю освящения здания Херсонской общественной библиотеки и 25-летия ее существования 21 декабря 1897 г." «переход библиотеки в здание, специально для нее построенное и по своей архитектуре могущее служить украшением города, является лучшим торжеством того дела, которому наша библиотека неуклонно служила в течении 25 лет... Удобства нового помещения стали все более и более привлекать посетителей читальни, параллельно с этим увеличилось число подписчиков». Як виглядала будівля бібліотеки зсередини можна дізнатися зі статті члена дирекції бібліотеки Віри Костянтинівни Шенфінкель, яка була надрукована у журналі "Библиотекарь" (1911, число 3)
Отже, з часу переїзду до нової, власної будівлі життя бібліотеки увійшло в нормальне русло. Зручності нового приміщення все більше приваблювали відвідувачів, зростала кількість вимог на літературу. Міське управління щорічно збільшувало свою субсидію. Фонд бібліотеки значно поповнився за рахунок подарунків приватних осіб, місцевих та іногородніх організацій і установ, зокрема книгозбірень Одеси, Миколаєва, Полтави, Харкова, Севастополя, Катеринослава, Кам'янця-Подільського, Санкт-Петербурга та ін.