Деякі аспекти краєзнавчої роботи бібліотек
(Методичні поради)
Здобута Україною незалежність і побудова суверенної держави обумовили реорганізацію бібліотечної діяльності, в тому числі і краєзнавчої. Виникли об’єктивні умови для відродження кращих традицій українського бібліотечного краєзнавства, значно підвищилась роль бібліотек у відновленні історичної пам’яті народу, становленні його національної свідомості, вихованні гідності і справжнього патріотизму. Краєзнавча робота стала не декларованим, а насправді пріоритетним напрямком діяльності бібліотек.
Показово, що одним з перших нормативних документів у бібліотечній справі незалежної України стало “Положення про краєзнавчу роботу бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України” (див. додаток 1), в якому знайшла реальне відображення сучасна концепція бібліотечного краєзнавства.
Укази Президента України “Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні на період до 2010 р. (2001 р.)” і “Про забезпечення підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання “Звід пам’яток історії і культури України” (2001 р.) свідчать про державну підтримку справи збереження, вивчення та популяризації історико-культурної спадщини.
Краєзнавча бібліотечна діяльність – одна з унікальних сфер діяльності, яка відрізняє місцеві публічні бібліотеки від інших бібліотек, надає їм місцевого колориту, регіональної специфіки. Саме в цих бібліотеках були започатковані кращі традиції формування, збереження і надання у громадське користування краєзнавчих і місцевих видань. Нині центральні міські і районні бібліотеки є центрами краєзнавчої роботи в своїх регіонах, виконують всі функції, закріплені в “Положенні про краєзнавчу роботу бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв України”, зокрема, координують і методично забезпечують краєзнавчу діяльність бібліотек в місті, районі, селі.
Значні завдання стоять перед бібліотеками у роботі по допомозі у зборі матеріалів до нового видання “Історії міст і сіл України”.
Для більш поглибленого осмислення цілеспрямованості краєзнавчої діяльності бібліотеки все частіше працюють за спеціальною програмою “Бібліотека в системі краєзнавства”.
Програма направлена на сприяння соціальному, культурному розвиткові регіону; охороні та використанню природних багатств; виявленню та поширенню місцевого досвіду; вихованню патріотизму, національної самосвідомості, поваги до історії, традицій Херсонщини, поширенню поглиблення знань про неї, об’єднання населення навколо громадського краєзнавства, взаємодії з державними та громадськими установами та організаціями; удосконалення та активізацію краєзнавчих бібліотечно-бібліографічних ресурсів регіону, підвищення громадського престижу бібліотечного краєзнавства.
Програма передбачає створення банку даних в кожному районі про краєзнавців, про місцевих колекціонерів, майстрів народних промислів, організацію спеціалізованих краєзнавчих підрозділів; створення документальної бази про райони, міста та села регіону на основі обов’язкового примірника творів друку; проведення для учнів шкіл, ПТУ, технікумів занять “Краєзнавча література і бібліографія”; організацію краєзнавчих університетів, ліцеїв, клубів.
Вже стало доброю традицією, що бібліотеки координують свою роботу з культосвітніми установами, навчальними закладами, музеями, громадськими організаціями по виявленню, вивченню пам’ятників, пам’ятних місць історії району, міста, села. Особлива увага приділяється співробітництву з місцевими осередками Всеукраїнської спілки краєзнавців: об’єднання зусиль численної громади краєзнавців і бібліотекарів, зацікавлених у розквіті рідної землі, допоможе у вирішенні багатьох проблем.
Зміст краєзнавчої роботи публічних бібліотек визначається такими основними складовими частинами: формування краєзнавчого фонду, створення довідкового апарату, широка популяризація краєзнавчих видань та наявність краєзнавчої специфіки в оформленні бібліотеки.
Бібліотечні працівники усвідомлюють, що в сучасних умовах, коли бібліотеки фактично борються за виживання, краєзнавча робота може стати тим необхідним фундаментом, який приверне до бібліотек більше читачів і згуртує навколо себе національно свідому громадськість.
Основою краєзнавчої діяльності публічних бібліотек є краєзнавчі фонди, як зазначено в “Положенні…”, вони включають, по-перше, документи, пов’язані з краєм змістом, незалежно від тиражу, мови, місця видання чи виготовлення, політичної чи ідейної спрямованості (краєзнавчі документи), і, по-друге, документи, пов’язані з краєм походженням, опубліковані на території краю, незалежно від їх змісту, виду, способу видання, мови, в т.ч. малотиражні, внутрівідомчі, вузькоспеціальні та ін. (місцеві видання).
Основою створення повноцінних краєзнавчих фондів має бути обов’язковий примірник. У прийнятому 9 квітня 1999 року Законі України за №595-XIV “Про обов’язковий примірник документів” чітко вказано, що обов’язковий безоплатний примірник видань, які виготовляються (в т.ч. публікуються) на відповідній території, надається бібліотекам виробниками документів незалежно від їх форми власності. В Законі навіть йдеться про те, що виробники документів зобов’язані компенсувати їх одержувачам витрати, пов’язані з придбанням документів, що не були ними доставлені як безоплатний обов’язковий примірник у встановленому законодавством України порядку.
Збираючи документи, пов’язані за своїм змістом з певною територією – селом, містом, районом, територіальні межі “свого краю” кожна бібліотека визначає з урахуванням природно-історичних, соціально-економічних, адміністративно-територіальних особливостей устрою краю. Враховується також місце даної бібліотеки в мережі книгозбірень району, міста, потреби та запити читачів, традиції бібліотечного краєзнавства даної місцевості.
Особливістю краєзнавчого фонду є те, що саме повнота, а не величина фонду є головною його якісною характеристикою. Своєрідність цього фонду і в тому, що краєзнавчі документи збираються і зберігаються незалежно від їхньої актуальності в даний час і не підлягають списанню як застарілі за змістом. Отже, матеріали про уродженців міста, села, їх твори краєзнавчого змісту необхідно збирати в бібліотеках незалежно від популярності цих людей в даний час.
У краєзнавчий фонд не включаються документи, де відомості про край вміщені у вигляді окремих глав, абзаців і т.ін., крім тих випадків, коли такий витяг (тематична папка, копія статті тощо) оформлено як самостійну одиницю зберігання.
Формування краєзнавчих фондів має спиратися на попереднє вивчення кількісного і якісного складу документів про край, їх розподілення у бібліотеках ЦБС.
Суттєву допомогу бібліотекам у здійсненні цієї копіткої роботи можуть надати краєзнавці: як об’єднані у філії Всеукраїнської спілки краєзнавців, так і окремі аматори.
По-перше, консультації з питань виявлення краєзнавчої літератури. По-друге, облік і бібліографічна інформація про власні книжкові зібрання краєзнавців. По-третє, доповнення краєзнавчих фондів рукописами, архівами.
В ЦБС краєзнавчий фонд у повному складі, як правило, формується в центральній бібліотеці. В читальному залі збираються цінні видання, що користуються великим попитом. Дублетні примірники краєзнавчої літератури надходять також до галузевих і спеціалізованих підрозділів бібліотеки. На абонементі збирається найпопулярніша краєзнавча література, що є в бібліотеці в достатній кількості. Розміщувати ці матеріали краще на окремих полицях, постійно діючій виставці “Наше місто (село)”, “Наш район” і т.ін. У випадках, коли краєзнавчий фонд читального залу дуже великий, частину його можна розмістити у відділі організації і використання єдиного фонду на окремих полицях і столиках.
Розподіл краєзнавчих документів по бібліотеках-філіях проводиться у відповідності з загальним положеннями формування єдиного фонду ЦБС. Крім видань загального змісту про область, місто, район, бібліотеки-філії збирають матеріали про своє село чи мікрорайон міста. У зв’язку з цим велику увагу варто приділяти створенню тематичних альбомів, папок вирізок із місцевих газет, літописів фабрик, заводів, колективних, фермерських господарств, історії трудових династій, адже ці матеріали значно доповнюють краєзнавчі фонди бібліотек-філій.
Як свідчить досвід, читачам до вподоби відкритий доступ до краєзнавчого фонду. Така організація фонду дозволяє читачам самостійно переглянути необхідні видання, познайомитися з їхнім змістом і підібрати необхідну книгу. Але в цьому випадку важливо забезпечити належні умови для роботи читачів, а також організувати оптимальне розміщення і оформлення краєзнавчого фонду.
Питання організації краєзнавчого фонду закріплюються в регламентуючих документах бібліотеки. Головним таким документом є “Положення про краєзнавчий фонд … бібліотеки”.
Для краєзнавчої сфери пріоритетне значення має також проблема збереження краєзнавчих та місцевих документів для нинішніх і прийдешніх поколінь, яка набуває особливого соціального значення. Використання інформаційних технологій дозволить бібліотекам створити надійну документальну базу “Пам’ять регіону”, що є складовою національної програми “Пам’ять України”, здійснюваної у межах програми ЮНЕСКО “Пам’ять світу”.
Це вимагає нового підходу до процесів збереження краєзнавчих фондів, які нині все більше пов’язуються з переведенням документів на мікроносії та оцифруванням документів. Переведення фондів в цифрову форму – найперспективніший напрям збереження найцінніших краєзнавчих документів.
Досвід показує, що успіх краєзнавчої роботи бібліотек залежить не лише від добре укомплектованого краєзнавчого фонду, а й від добре організованого довідково-бібліографічного апарату, на основі якого будується вся робота по задоволенню запитів читачів, виконанню довідок краєзнавчого характеру, інформаційному забезпеченню тем, пов’язаних з історико-культурними, природничо-науковими, промислово-економічними аспектами життя краю. Тому в кожній центральній бібліотеці потрібна саме зведена краєзнавча картотека, що містить всю інформацію про рідний край незалежно від її місцезнаходження.
Головне призначення зведеної краєзнавчої картотеки чи каталогу полягає в найповнішому та різнобічному відображенні існуючих документів, картографічних, нотних видань, аудіовізуальних та інших матеріалів про край. Тут висвітлюють документи в галузевому, авторському, персональному, предметному, топографічному, хронологічному і мовному аспектах.
Зведена систематична краєзнавча картотека відображає виявлені за різними джерелами матеріали про край незалежно від того, чи є вони у фондах певної бібліотеки.
Специфіка картотеки полягає в тому, що від звичайних систематичних каталогів і картотек вона відрізняється характером відображуваних у ній матеріалів. Тут знаходяться записи книг, аналітичні записи із збірок та періодичних видань краєзнавчого змісту, проте, переважну частину записів в ньому складають аналітичні.
У систематичній краєзнавчій картотеці застосовується зворотньо-хронологічний принцип розташування матеріалів, що дає змогу перш за все ознайомити користувачів з новими краєзнавчими документами.
В умовах зменшення кількості нових надходжень до бібліотек, кола отриманих періодичних видань стає доречним дублювання в зведених краєзнавчих картотеках центральних бібліотек матеріалів бібліографічного покажчика ОУНБ ім. Олеся Гончара “Література про Херсонську область за …. рік”. При цьому на картках доречно зробити позначку про наявність цих видань у фондах обласної бібліотеки у разі відсутності їх у центральній районній книгозбірні.
Комплексний характер краєзнавчих документів, різноманітність матеріалів, які відображаються в систематичній краєзнавчій картотеці, ускладнюють процес їх класифікації за галузями знань, тому пропонуємо примірну схему зведеної систематичної краєзнавчої картотеки (див. додаток 2).
Зведена краєзнавча картотека по суті є також і своєрідним унікальним ретроспективним комплексним бібліографічним покажчиком. Жодна інша картотека чи каталог за межами регіону не вміщує повнішої інформації про краєзнавчі документи. Саме ця картотека є надійною основою для ведення всебічної краєзнавчої діяльності, надає можливість здійснювати багатоаспектний пошук документів про даний регіон.
Назрілою проблемою є збільшення інформаційного потенціалу бібліотек шляхом створення банків даних з питань краєзнавства, в яких представлені не тільки відомості з виданих, але й з неопублікованих джерел, службової документації, фактографічні, статистичні дані тощо. В умовах комп’ютеризації бібліотек радимо, перш за все, перевести в електронну форму краєзнавчу картотеку, яка стане основою подібного банку даних.
Слід відмітити ще одну тенденцію, що стає характерною останнім часом: загальнодоступні бібліотеки почали приймати на зберігання та відображення у краєзнавчих картотеках сімейні архіви жителів даного регіону. Це робить краєзнавчу частину довідково-бібліографічного апарату більш цінною.
Популяризація краєзнавчих документів – одна з найважливіших функцій бібліотек, закріплених у “Положенні про краєзнавчу роботу...”.
Як правило, ця робота здійснюється під час проведення інформаційної і масової роботи за допомогою системи краєзнавчих каталогів і картотек та бібліографічних посібників, а також безпосередньо під час видачі краєзнавчих документів користувачам на абонементі або в читальних залах.
Бібліотеки популяризують краєзнавчі документи різними засобами бібліотечної роботи, серед яких добре відомі бібліотечним працівникам: книжкові виставки, огляди літератури, читацькі конференції, диспути, літературні вечори і т. ін. Загальні методичні прийоми, технологічні особливості, схожі з загальноприйнятими, адже, згідно з “Положенням…”: “Краєзнавча діяльність бібліотек здійснюється в формах в цілому притаманних бібліотечній роботі”.
Особлива увага в бібліотеках приділяється раціональному розміщенню краєзнавчих фондів. Традиційною формою організації і популяризації краєзнавчого фонду для більшості бібліотек стали краєзнавчі кутки. Завдання їх – зосередити потрібний читачеві матеріал в єдиному місці, що дозволить самостійно ним користуватись.
Останнім часом в бібліотеках створюються краєзнавчі кутки трьох типів:
- тематичні (пов’язані з місцевими подіями; природознавчі);
- меморіальні (присвячені одній особі, групі осіб);
- загального характеру.
Який куток оформити, кожна бібліотека вирішує самостійно, виходячи з місцевих умов, потреб користувачів.
За браком приміщення часто в бібліотеках немає можливості зібрати краєзнавчі видання у спеціалізованому відділі, навіть організувати краєзнавчий куток. Для наочної популяризації краєзнавчої літератури у даному випадку радимо використати площадки сходів: на одній з них перед входом у галузеві відділи пропонуємо організувати розгорнуту постійно діючу книжкову виставку “Херсонщина – мій рідний дім”, на якій представити видання, що висвітлюють історичний шлях краю, його природу, екологічні проблеми, а також художні твори про край. Доповнити виставку можна ілюстративним матеріалом, фактичними і статистичними даними про розвиток економіки і культури області, району. Зриме уявлення про пам’ятки і пам’ятні місця краю надасть відповідна карта-схема, вміщена поруч. Крім постійної виставка має змінні частини, де експонуються матеріали з актуальних питань: болючі точки екології, новини літературного життя тощо.
Максимально розкрити краєзнавчий фонд, наблизити його до користувачів, наочно представити широке і різноманітне коло наявних у бібліотеці краєзнавчих матеріалів допоможе система наочної популяризації видань.
Традиційно бібліотеки використовують форми роботи, що склалися вже за багато років: книжкові виставки (найбільш розповсюджена форма), виставки-експозиції (де разом з книгами експонуються інші предмети, твори народних умільців), краєзнавчі календарі (інформують про краєзнавчі дати і події та пропонують літературу відповідної тематики: “Імена в історії Херсонщини”, “Херсонщина: золоті степи, сині води, щедрі люди”, “Так починалося: З історії рідного краю”, “Пам’ятають сиві таврійські степи”. У більшості бібліотек організовують комплексні довготривалі виставки, присвячені краю в цілому. Інколи вони мають такі заголовки: “Вивчай свій край”, “Краю мій, ти – частка Батьківщини”, “Чи знаєте ви своє місто?”, “Земля під чумацькими зорями”, “Таврійська пектораль”, “Будь благословенна, земле рідна”, “О Тавріє, мій материнський край”, “Мій кореню і джерело моє” тощо.
Для популяризації краєзнавчих документів бібліотеки використовують виставки нових надходжень, які рекламують усі краєзнавчі документи, що надійшли останнім часом до бібліотеки за місцевим обов’язковим примірником та з інших джерел.
Персональні виставки присвячуються видатним діячам краю.
Виставки до знаменних дат знайомлять з документами, присвяченими краю.
Прикладом такої виставки може бути виставка-роздум “Старовинний наш Херсон”, яку підготували фахівці ОУНБ ім. Олеся Гончара за розділами:
- Витоки заселення краю;
- Літопис міста;
- Історія, вкарбована у камінь;
- Пам’ять вулиць;
- У подорож з путівником;
- Херсон в художній літературі.
Інтер’єр виставки прикрашають фотографії мальовничих куточків Херсона, цитати-вислови про рідний край видатних земляків-діячів минулого і сучасності тощо.
Нині бібліотечна практика збагатилася новими видами виставок, серед яких виставка-подорож “Стежками рідного краю”, виставка-вікторина “Відкрий для себе рідне місто”, виставка-вернісаж “В щедрій долі степовій не міліють джерела Дніпрові”, “Краю мій, оспіваний в віршах”, виставка-історична подорож “Справи козацькі”, інформаційні вітрини “Таврійська мозаїка”, “Херсонщина газетним рядком” тощо.
Зацікавить користувачів бібліотеки виставка-експозиція “Краєзнавчий портрет міста (району)” за окремими розділами:
- Знатні люди краю;
- Наші фольклорні обереги;
- Природні парки: гордість та краса;
- Збережемо довкілля заради життя.
Виставкова робота передбачає не лише безпосередній показ книг та інших краєзнавчих документів, а й використання багатьох елементів наочності, а саме: макети, моделі, різноманітні предмети, символи, емблеми, що мають відношення до теми виставки. Для яскравого розкриття змісту представлених документів використовуються також ілюстративні матеріали (портрети, декоративні елементи), цитати, анотації.
Для розкриття змісту окремих розділів, виставок можна використовувати бібліотечні листівки. Ця форма масової інформації розроблена з метою ознайомлення читачів зі знаменними та пам’ятними датами, цікавими подіями, людьми, пам’ятками історії та культури.
На звичайному аркуші паперу друкується коротка довідка про ту чи іншу подію, пам’ятник, особу, тут же розташовані фотографії.
Бібліотечне краєзнавство має свою специфіку, якій найбільше притаманні комплексні форми популяризації краєзнавчих документів, серед яких: краєзнавчі дні (тижні, місячники); краєзнавчі читання; читацькі конференції; презентації; диспути; літературні вечори; зустрічі з відомими людьми краю, вченими, краєзнавцями; конкурси на кращого знавця краю; “Гра-мандрівка” по рідному краю; клуби та об’єднання краєзнавців; свята малих сіл. З’явилися і нові форми роботи: слайд-розповідь, радіо-прем’єра книги, краєзнавчі аукціони та турніри, “звукові” виставки.
Як правило, комплексні заходи бібліотеки проводять у співпраці з місцевими установами та організаціями, які здійснюють краєзнавчу роботу. На таких заходах бібліотеки представляють широку палітру своїх інформаційних краєзнавчих послуг.
Популярними серед користувачів книгозбірень залишаються традиційні форми – читацькі конференції, диспути, обговорення тем з краєзнавства. Особливістю використання цих форм у краєзнавчій роботі бібліотек є те, що основою для їх проведення може стати окрема цікава публікація або цикл статей краєзнавчого змісту, опублікованих у місцевій пресі, або полеміка, організована редакцією місцевого радіо чи телебачення.
Крім універсальних заходів, що сприяють рекомендації книг, бібліотечна практика створила ряд таких, які спеціально призначені для ознайомлення з життям краю та літературою про нього. До них відносяться свята-реставрації, що відроджують народні традиції та обряди (“Українська народна кухня”, “Стародавні народні свята” та ін.); цикли заходів, присвяченим знатним місцевим родинам, представники яких внесли значний вклад у розвиток краю та всієї країни. В арсеналі бібліотек: історико-поетичний альманах “Запалимо свічку пам’яті”, краєзнавчі уроки “Подорож у давнину”, краєзнавчий телетайп “Перлини Таврійської землі”, краєзнавчий марафон “Місто моє рідне”, зустріч-діалог “Наш район: минуле і сучасне”, історична екскурсія “Да, скіфи ми!”, подорож-бесіда “Пройдемося вулицями міста”, краєзнавчий діліжанс “Аура міста і доля героя”, краєзнавчий брейн-ринг “Дні і роки: історії кроки”, урок історичної пам’яті “Пам’ятаємо історію рідного краю”, вернісаж “Природа мого краю в минулому і сьогодні” тощо.
До найбільш популярних краєзнавчих заходів відносяться:
“Мій родовід та край”. Рух під такою назвою активізувався останнім часом в краях та областях Росії. Багато людей почали шукати свої раніше загублені коріння. Почалася робота, здебільше за допомогою бібліотек, по збору відомостей про своїх предків, по визначенню їх внеску в громадське та культурне життя краю та країни, з реконструкції власних родоводів, вивченню історії сімей. У зв’язку з цим посилюється інтерес до історичної та краєзнавчої літератури, особливо з генеалогії. У руслі цієї роботи створюються генеалогічні об’єднання, що відтворюють мистецтво створення родоводу. Члени об’єднань створюють поколінні розписи, наприклад, селянських родин, збирають нащадків одного роду та влаштовують “родинні посиденьки”.
Гра-подорож по рідному краю (“На книжкових сторінках по рідному краю”, “Гортаючи книжкові сторінки, ми подорожуємо по краю”) – один з найцікавіших засобів поєднання інтересу до краю з літературою про нього. В процесі проведення гри книга стає як джерелом, що стимулює інтерес до краю та до “подорожі” по ньому (спочатку по книжкових сторінках, а потім – дійсно), так і засобом закріплення та поглиблення знань, отриманих під час реальних подорожей. Найчастіше такі ігри пропонують та проводять в бібліотеці об’єднання любителів подорожей.
Практичне значення таких ігор багатопланове. Вони привертають увагу до різних сторін життя області, її минулого або майбутнього; відкривають чи популяризують нові туристичні маршрути; з’єднують аматорів подорожей, залучають в їхні лави нових членів; роблять реальні подорожі по області більш продуманими, свідомими, підкріпленими книжковими знаннями та досвідом.
Вечір запитань та відповідей “Є питання – даємо відповідь” – засіб залучення користувачів бібліотеки у пізнавальну діяльність до активізації читання краєзнавчої літератури.
Про тему зустрічі відвідувачі книгозбірні повідомляються заздалегідь. До початку заходу збираються питання, що потім систематизуються. Після короткого вступного слова ведучого присутнім задається перше питання і бажаючі повинні дати на нього відповідь. По кожному питанню ведучий узагальнює відповіді. він також рекомендує, що можна додатково прочитати з цього питання, називає цікаві бібліографічні посібники.
Вечір цікавого краєзнавства – дуже перспективний та давно успішно використовуваний бібліотеками засіб залучення, перш за все молоді, до краєзнавства, через використання науково-популярних книг та статей, написаних у жанрі “цікава наука”.
Ознайомленню з історією краю, його традиціями сприяє робота краєзнавчих клубів, створених у бібліотеках. Краєзнавчий клуб – різновид клубів за інтересами – добровільне об’єднання людей, які цікавляться історією рідного краю.
Робота клубу може проводитись у формі засідань або екскурсій, крім того, обидві форми можуть об’єднуватися. Для розгляду бажано брати одну конкретну тему. Під час засідань клубу розглядаються малодосліджені чи спірні питання, виникають дискусії, полеміка, які стають додатковим приводом для поглибленого вивчення теми.
У краєзнавчій діяльності бібліотек можна виділити основні напрямки: історичне краєзнавство, літературне та культурно-мистецьке краєзнавство, етнографічне краєзнавство, вивчення бібліотечної історії краю.
Особлива увага звертається на відтворення історії рідного краю, міста, села, що здійснюється за участю працівників бібліотек, осередків “Просвіти” та тих ентузіастів-краєзнавців, які не байдужі до висвітлення історичної спадщини народу, його духовної культури.
Працюючи творчо, враховуючи зростаючий інтерес користувачів до подій минулого, бібліотекарі відчувають гостру потребу та відповідальність за організацію, вивчення та донесення знань, аби повернулась до народу його пам’ять, історія, культура, вміння та дух українства.
Вирішальною є пошукова робота, наслідки якої помітно відчутні, а бібліотекарі набули певного досвіду.
Пріоритетними можуть бути теми:
“Мій край – моя історія жива”;
“Єднала людей “Просвіта”;
“Історія краю очима емігрантів”;
“Талант, відданий людям”.
Основна мета, що ставиться при цьому:
- відтворення історичних подій, фактів, імен визначних людей краю, збирання легенд, переказів, спогадів старожилів;
- написання літописів, оформлення альбомів, кутків та кімнат народознавства;
- пошук старовинних книг, періодичних видань, фотографій, речей побуту, вишивок, взірців одягу тощо;
- популяризація літератури, залучення читачів до участі в масових заходах, систематичного читання краєзнавчої книги.
Всеукраїнська спілка краєзнавців, Селянська спілка України і редакція газети “Сільські вісті” розробили програму “Пам’ять втрачених сіл”, яка передбачає створення літопису зниклих населених пунктів. Ця праця матиме виняткове значення для виховання почуття духовного зв’язку поколінь, відродження історичної пам’яті українського народу.
Завдання бібліотек разом з краєзнавцями – дослідити історію всіх сіл, що були знищені або зникли на Херсонщині з всіляких причин, залишити про них пам’ять для нащадків.
Люди завжди прагнуть заглянути в своє минуле, а то й повернутись в юність. У зв’язку з цим в бібліотеці можна організувати фото-книжкову виставку “Стара фотографія розповідає”, де представити документи з історії села, міста.
В книгозбірнях пропонуємо організувати також книжкові експозиції “З нашого минулого для нашого майбутнього”, складання мап “Район на початку ХХ століття”. Зацікавлять користувачів вечори “Хранителі пам’яті” (про історію краєзнавства в районі), “Не перерветься життя нитка”, “Прожитим життям, роками задоволений” (про сімейну пам’ять), краєзнавчі читання “Нитки нашої пам’яті”, “Забуті сторінки історії Херсонщини”, історичні екскурсії “Заглянемо в сиву давнину”, “Живе свідчення історії”, “Херсонщина пам’ятає: з минулого…”, краєзнавчі уроки “Подорож у давнину”, літературна подорож “Тобі історія розкаже, як край наш жив”.
Воно пов’язане з вивченням та залученням користувачів бібліотек до творчості авторів, які писали про район, чи творили в ньому, до музики місцевих композиторів.
Повернення творчої спадщини, збирання і видання творів письменників-земляків, біографічних документів, влаштування меморіальних музеїв та кімнат, встановлення пам’ятних знаків, записи з вуст живих сучасників вводитиме цих письменників та їхню творчість в загальнонаціональну духовну скарбницю України.
Спільно з обласним відділенням Спілки письменників України бібліотеки області активно пропагують творчість письменників-земляків: М.Братана, Ю.Голобородька, М.Каляки, А.Кичинського, В.Кулика, В.Мелещенка, А.Євси, М.Василенка, В.Пузиренка, Є.Бєляєвої, А.Крата та ін. Як свідчить досвід, найбільш вдалими були: літературно-музична композиція “Від серця поета – до рідного міста”, поетична година “Краю мій, оспіваний в віршах”, мандрівки по книгах “Навколо портрету”, літературна година “Поетичні обрії рідного краю”, цикл літературних портретів, літературно-краєзнавчі години “Літературні ювілеї Таврійської землі”, вечір поезії “Красне письменство Херсонщини”, літературна ікебана “Літературне сузір’я Херсонщини”, еколого-поетичні хвилини “Поетичні замальовки херсонських авторів”, літературний діліжанс “Творчі джерела Херсонщини”, літературно-мистецький вернісаж “З любов’ю до рідного краю”, літературно-поетичні години “Мій край легендами і славою овіяний”, літературно-мистецький калейдоскоп “Співці таврійського краю”, зустрічі з місцевими поетами “Поетичні краєвиди рідного краю”, “Поезія – це завжди неповторність”, “Світе тихий… Краю милий”, “Рідного краю живильна вода”, літературно-музичні вечори місцевих поетів “Поезія – це музика душі!”, “Творчі обрії херсонських письменників”, “Херсонщина літературна”, “Життя стривожений акорд: книги наших земляків”, літературний вернісаж “У рідний край, грозою вмитий, ведуть усі шляхи на світі”, літературний альманах “Мій рідний край, до тебе серцем лину”, конкурс молодих поетів “Народні паростки краю”, конкурс поетичних обдарувань.
Однією з дієвих форм краєзнавчої роботи є використання новостворених при бібліотеках художніх салонів, виставочних залів, літературних віталень. Все частіше фотовиставки, вернісажі проводяться безпосередньо в приміщенні бібліотек. Тематика їх різноманітна: “Заповідними стежками Херсонщини”, “Квітни край мій, Херсонщина”, “Чарівна природа чарівного краю”, “Стежками рідної землі”.
Етнографічне краєзнавство - один з визначних аспектів вивчення історії та культури краю, що повинен посісти поважне місце у діяльності бібліотек. Цей напрям передбачає широкий спектр студій вивчення народної матеріальної і духовної культури (фіксація відомостей про традиційне народне житло, одяг, їжу, промисли і ремесла, звичаї, вірування, обряди, народні знання, менталітет народу).
Традиції рідного краю – це пам’ять про своїх предків, природна потреба триматися невмирущих традицій народних ремесел та художніх промислів у спадок наступним поколінням.
Можна оформити в бібліотеці “Фольклорний календар”, де представити літературу про свята українського народу з урахуванням місцевих особливостей, розмістити різну атрибутику – писанки, крашанки, вишивки та ін.
Етнографічна краєзнавча діяльність бібліотек сприяє відродженню народних промислів та ремесел. Радимо організувати книжкову виставку “Карта захоплень” за розділами:
- Від ремесла до творчості;
- Подаруйте собі красу;
- Трішки труда і фантазії;
- Сеанси народного умільця (виставка виробів з описами праці умільця).
Для користувачів книгозбірень варто провести конкурси серед умільців, виставки продукції, виготовленої в домашніх умовах, обирання Міс та Містер “Золоті руки”, екзамен на звання господаря і господарки, тематичні засідання “Домашня всезнайка”, “Мистецтво домашніх чарівників”, урок народних ремесел, урок домашнього майстра “Чарівне веретено”, урок домашнього умільця, етнографічний екскурс “Ти з дитинства наймиліша, наша рідна сторона”.
За допомогою народних майстрів можна скласти карту народних ремесел області або свого району. Умовні позначки на карті вкажуть на місцевість, де збереглися та розвиваються народні ремесла. Карта – цікава і пізнавальна - буде використовуватись для проведення масових заходів, а крім того – значно прикрасить інтер’єр.
Необхідно знайти куточок для постійної композиції виробів народних умільців району, виставок прикладного мистецтва.
Читачі можуть зайнятися дослідною роботою: скласти карту свого села, опитати жителів про забуті назви річок, урочищ, сіл, збирати найбільш поширені клички тварин, прізвиська людей. Бібліотеки можуть сприяти пошуковій роботі щодо створення унікальної абетки місцевих говірок, прислів’їв тощо, збирання місцевих пісень, колядок, щедрівок, гаївок. Потім все можна оформити в альбом “Кожне сільце має своє слівце!”
Спільна робота бібліотек з краєзнавчими музеями та їх філіями може проходити в рамках бібліотечної програми “Спадкоємці по прямій”. Мета її – дослідити глибокий пласт культурних традицій краю.
“Край і екологія” – ця тема є однією з основних в роботі бібліотек. Беручи до уваги, що природне краєзнавство забезпечує необхідний зв’язок глобальних національних і регіональних аспектів у вивченні сучасних проблем екології і охорони природи, необхідно в краєзнавчій картотеці виділити рубрики “Екологія і край”, “Екологія і сучасність”. В ній бажано виділити підрубрики про охорону природи, екологію, економіку природокористування, з правових аспектів цієї проблеми.
Форми заходів по популяризації еколого-краєзнавчих видань запропоновані в матеріалах заочного семінару “Екологоорієнтовна діяльність бібліотек” (Херсон, 2000).
Більш детально з природознавчими аспектами діяльності бібліотек можна познайомитись у наступних консультаціях даного видання.
Є ще одна важлива галузь краєзнавства – дослідження проблем церковної історії та культури в контексті краєзнавчої роботи в Україні.
Ми мало знаємо про пам’ятники історії та культури, які розташовані на цвинтарях, а головне, не займаємось їх дослідженням. Книгозбірні можуть виступити ініціаторами вивчення цього аспекту історії краю спільно з клубами “Краєзнавець”, що працюють на їх базі.
Особливе місце в краєзнавчій діяльності бібліотек займає вивчення бібліотечної історії краю. Участь у науково-дослідній роботі “Історія бібліотечної справи Херсонської області” дозволить бібліотекам повернутися до сторінок історії конкретної бібліотеки, бібліотечної справи в районі, місті, області, їх взаємодії з історією всієї країни.
Стало вже доброю традицією святкування ювілейних дат бібліотек, особливо сільських. В одних книгозбірнях цей захід проходить як зустріч інтелігенції села, в інших – як вшанування читачів-умільців, в третіх – захід присвячується бібліотекарям.
Для заходів пропонуємо організувати оригінальну виставку-експозицію “Реліквії нашої бібліотеки”, де пропонуємо представити дарунки визначних людей, видання з автографами тощо.
Організуючи індивідуальну краєзнавчу роботу з користувачами бібліотеки, треба мати уявлення про їхній різний рівень знань про край, бо це важливий показник краєзнавчого розвитку особистості. Він виступає для бібліотекаря орієнтиром в здійсненні індивідуального підходу до кожного читача та у вдосконаленні всієї краєзнавчої роботи, направленої на формування соціокультурних краєзнавчих потреб користувачів. Можна виділити наступні рівні пізнання свого краю у читачів бібліотеки:
- нульовий: про край немає жодних знань (наприклад, у людей, які щойно приїхали на територію області і ніколи раніше тут не жили);
- наявність лише життєвих знань про край;
- наявність лише теоретичних знань про край;
- наявність повних знань про край.
У різних категорій користувачів інтерес до краю має різну направленість, зокрема, він викликаний таким фактором, як ступінь зв’язку з краєм. Специфіка та особливості цього інтересу виявляються не зовсім однаково у тих, хто:
- народився та постійно живе в області (бібліотечне завдання – допомога у вивченні, осмисленні особливостей краю, його історії, культури, економіки та ін.);
- прибув в область на деякий час (бібліотечне завдання – забезпечити ознайомлення з областю та її визначними пам’ятними місцями);
- нещодавно переїхав в область на постійне місце проживання (бібліотечне завдання – допомогти адаптації в нових умовах);
- повернулися на батьківщину предків після тривалої відсутності (бібліотечне завдання – розвиток прагнення до відновлення знань про область).
Серед двох останніх груп особливе місце займають біженці та вимушені переселенці, з кожним з яких необхідна індивідуальна робота, що потребує доброзичливості, турботи, направлена на ознайомлення з краєм та допомога в скорішій адаптації до його умов.
Краєзнавчі потреби у спеціалістів виникають тоді, коли необхідно одержати краєзнавчу інформацію, яка потрібна для розв’язання наукових, навчальних, виробничих, побутових та інших завдань, включаючи самоосвіту. Серед користувачів – як давно сформовані групи: фахівці-історики, чиновництво місцевого урядового апарату та управлінці різних рівнів, працівники освіти, культури, діячі мистецтва так і представники нещодавно утвореного прошарку ділових людей: підприємці, фінансисти, менеджери великих і малих фірм; а також суспільно активні особи, для яких політика дедалі більше стає професією. І, нарешті, зацікавлені в одержанні бібліографічної інформації люди, закохані в свій край, бажаючі більше знати про його природу, історію, культуру, земляків.
Серед форм краєзнавчої інформації – тематичні та фактографічні папки - “досьє”, “книжки-саморобки”, де акумулюються матеріали з різноманітних тем (“Людина в історії та житті села”), адресна інформація (імена та адреси активних учасників місцевого краєзнавчого руху, людей, зацікавлених історією свого краю, адреси обласних та місцевих краєзнавчих товариств, клубів, рад, а також музеїв, місцевих видавництв); проведення “Інформин”, Днів інформації, бібліографічних оглядів, Днів краєзнавчої літератури, виставок-переглядів тощо.
Дні спеціаліста можуть бути повністю присвячені краєзнавчій літературі та адресовані користувачам, що широко використовують її в своїй професійній та громадській діяльності. Так, Дні спеціаліста до дня музейного працівника можуть мати назву “У вимірах часу”, “Історія не знає умовностей”, День спеціаліста до Всесвітнього дня охорони історико-культурної спадщини “Археологічні перлини Херсонщини”, День спеціаліста до дня вчителя “Гортаючи історії сторінки”, “У світі нового дня. Херсонщина на сторінках періодичних видань” тощо.
Дні краєзнавця можна присвятити темам “Економіко-географічна характеристика краю” (для вчителів географії), “Дореволюційні джерела по вивченню історії краю” (для вчителів історії). Більш детально методику та тематику днів краєзнавця дивись у збірнику “Рекомендує бібліотекар-практик” (Херсон, 2002).
Інформаційну роботу, в тому числі з краєзнавства, бібліотеки проводять, використовуючи можливості засобів масової інформації. В місцевих газетах друкуються інформації про надходження нової краєзнавчої літератури тощо. Крім того в газеті можна організовувати рубрики “Місцевий хронограф: дати, події, ювілеї міста (району)”, чи історичний календар “Імена в історії Херсонщини”.
Бібліотечні працівники розуміють, що лише об’єднання зусиль численної громади краєзнавців і бібліотекарів, кровно зацікавлених у розквіті рідної землі, допоможе у вирішенні багатьох проблем. І не лише краєзнавчих. Адже своєчасна і вичерпна краєзнавча інформація живить не лише мозок, але й душу, сприяє духовному відродженню народу України, подоланню економічної, політичної, культурної кризи.
(При підготовці консультації використані матеріали методичного посібника “Краєзнавча діяльність бібліотек” (К., 2002), звітів ЦБС Херсонської області, досвід роботи Херсонської ОУНБ ім. Олеся Гончара).
Склала Т. Сватула, зав. НМВ ОУНБ ім. Олеся Гончара
