5 (18) лютого
ПЕТРУСЕНКО ОКСАНА АНДРІЇВНА
[1900-1940], українська співачка, народна артистка України
(До 120-річчя від дня народження)
Петрусенко Оксана Андріївна (справжні прізвище та ім’я – Бородавкіна Ксенія) народилась у Балаклії Харківської області в селянській родині, а за останніми дослідженнями встановлено (знайдено запис у церковній книзі про хрещення), що майбутня співачка народилась у Севастополі.
У 1914-1917 рр. працювала у Севастопольському порту, взуттєвій фабриці, брала участь у самодіяльних гуртках.
Свою творчу діяльність майбутня співачка розпочала у м. Херсоні. Один з фундаторів українського театру І. Л. Сагатовський згадує: «…Пізньої осені 1918 року з великими труднощами, неспокійними шляхами війни, з циганським табором, дісталася Ксенія Бородавкіна бажаного Херсона. В подертій солдатській шинелі, у великих розбитих чоловічих черевиках. Розпашіла від хворобливого жару, ступила 18-літня робітниця севастопольської фабрики, донька балакліївського наймита з Харківщини, в репетиційну і в знесиллі сіла на підлогу. Після хвилинного відпочинку звеласа на ноги й заспівала…». Саме тоді, у 1918 р., вступила О. Петрусенко на правах хористки, а потім провідної актриси «з голосом» до Херсонського українського музично-драматичного театру.
Не маючи театральної освіти, О. А. Петрусенко, як і більшість акторів того часу, могла вчитися лише на досвіді сценічної практики. Її вчителями були знані майстри сцени І. Сагатовський, К. Лучицька, В. Варецька, Г. Гринько, композитор-диригент Дмитро Бойченко (перший чоловік Оксани – Петрусь – на честь якого співачка взяла свій псевдонім) та інші.
Особливо багато артистам доводилось працювати під час подорожей по Херсонській губернії. Звичайно трупа розбивалася на дві частини. Кращим видом сполучення був шлях по Дніпру. Група, до якої входила О. Петрусенко, 1919 року виїжджала до Берислава, Каховки та інших міст. У Бізюковому монастирі, де тоді містився військовий госпіталь, давали концерти для поранених бійців.
Дебют співачки відбувся в лютому 1919 р. у партії Одарки в опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського.
Завдяки підтримці Ю. Шумського та П. Саксаганського О. Петрусенко поступила в Київський музично-драматичний інститут ім. М. В. Лисенка (навчалась в 1923-1924 рр.), але через складні сімейні обставини та брак коштів залишила його і стала професійною артисткою, не маючи повноцінної музичної освіти.
Як оперна співачка, вона дебютувала у 1927 р. в опері «Черевички» (П. Чайковський) у Казанському оперному театрі. Працювала в оперних театрах Баку (нині – столиця Азербайджану), Свердловська ( нині – м. Єкатеринбург РФ) та інших міст. З 1934 р. – у Київському театрі опери та балету. Виконувала партії: Наталка («Наталка Полтавка» М. В. Лисенка), Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Аїда («Аїда» Дж. Верді), Тоска («Тоска» Дж. Пуччіні), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Ярославна («Князь Ігор» О. Бородіна), Ліза («Пікова дама» П. Чайковського), «Снігуронька», «Царевна-наречена» М. Римського-Корсакова) та ін.
Співачка виконувала українські народні пісні: «Там, де ятрань круто в’ється», «Ой, не світи, місяченьку!», «Гандзя», «Стоїть гора високая» та багато інших, а також романси. Займалася концертною діяльністю.
Палка патріотка рідного краю, привітна, позбавлена артистичного марнославства, готова завжди прийти на допомогу, вона була втіленням найкращих моральних якостей артистки в житті і на сцені. Оксана Петрусенко була в зеніті слави, стала народною улюбленицею, люди охоче відвідували оперні вистави та концерти з її участю. ЇЇ голос мав магічну силу і чудодійний вплив на слухача.
Оксана Петрусенко померла 15 липня 1940 р. (через вісім днів після народження сина).
Схвильовано прозвучали прощальні слова прикутого до ліжка її вчителя й друга П. К. Саксаганського, що видрукувані в газ. «Комуніст» від 17 липня 1940 року: «Страшний, несподіваний грім з ясного безхмарного неба! Передчасно зломилась і зів’яла квітка у повному розквіті своїх сил, у повному розквіті своїх чудесних можливостей…».
Павло Тичина присвятив пам’яті Оксани Петрусенко наступні поетичні рядки:
Співала ж дзвінко, дуже, незрівняно!
А голос був – із щирого срібла!
Ой рано, рано, дуже рано,
Оксано, ти від нас пішла…
Їй од природи стільки було дано!
Як велетень – вона росла й росла,
Ой рано, рано, дуже рано,
Оксано, ти від нас пішла…
Й народ, яким жила ти, – вічна сила –
Носитиме твій образ на руках!
Що смерть? Сьогодні хай скосила,
Але не скосить у віках!..
1940 р.
Херсонці шанують пам'ять Оксани Петрусенко. Проведення щорічного, починаючи з 2000 р., Всеукраїнського конкурсу солістів-вокалістів ім. Оксани Петрусенко на базі Херсонського музичного училища та Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша є визнанням величі славетної співачки, народної артистки України.
Література
Кагарлицький М. Ф. Оксана Петрусенко : укр. рад. співачка : біогр. повість / Микола Феодосійович Кагарлицький ; іл. Залевського М. Р. – Київ : Молодь, 1983. – 255 c. – (Уславлені імена).
Голос, ниспосланный с неба // Речмедин А. Ношу в себе любовь и боль : очерки, ст., рец. / Анатолий Речмедин. – Винница, 2011. – С. 10-63.
Нечипоренко Ю. Р. Микола Гринько : нарис про життя і творчість нар. артиста УРСР М. Г. Гринька / Юрій Родіонович Нечипоренко, Руслан Миколайович Померанський. – Київ : Мистецтво, 1987. – 165 c.
Про О. Петрусенко, с. 7, 8.
Петрусенко Оксана // Оленковський М. Історичні постаті та історичні події у майбутніх назвах вулиць Херсонщини / Микола Оленковський. – Херсон, 2010. – С. 46.
Анисимов Ю. Волшебный голос Оксаны Петрусенко / Юрий Анисимов // Веч. Херсон. – 2011. – 2 июня (№ 40). – С. 7, 18.
Гребенюк В. Гордість нації – Оксана Петрусенко: до 105-річчя від дня народж. співачки / В’ячеслав Гребенюк // Наддніпр. правда. – 2005. – 16 лют. – С. 3.
Константинова К. Миру і злагоди вашим родинам / К. Константинова // Ветеран. – 2012. – Лютий (№ 2).
Про українську співачку.
Мітюхіна Р. Нащо мені чорні брови: три кохання Оксани Петрусенко / Руслана Мітюхіна // Наддніпр. правда плюс. – 2014. – 20 лют.(№ 6). – С. 7 : фот.
Нові монети України : [пам'ятна срібна монета номіналом 5 гривень «Оксана Петрусенко»] // Нумізматика і фалеристика. – 2010. – N 2. – С. 2.
Оксана Андріївна Петрусенко // Країна знань. – 2017. – N 1. – С. 60-61 : фот.
Орлова Є. Г. Жінки в історії українського мистецтва / Є. Г. Орлова // Мистецтво в шк. (музика, образотворче мистецтво, худож. культура). – 2011. – N 3. – С. 2-6 : портр.
Сиделкина С. В память о женской верности и любви / Светлана Сиделкина // Кахов. зоря. – 2011. – 20 січ.(№ 7/8). – С. 5.
Черкаська Г. Талант рідкісної краси та сили, помножений на щоденну працю / Ганна Черкаська // Голос України. – 2017. – 7 берез.(№ 43). – С. 9.
