Олег Сенцов
В78552
85.374.3(4УКР)6-8
М 61
85.374.3(4УКР)6-8
М 61
Мимрук Олександр Віталійович.
Олег Сенцов: [біографія]/ Олександр Мимрук ; [голов. ред. О. В. Красовицький]
- Харків : Фоліо, 2017. - Придбано за підтримки Українського культурного фонду (УКФ). - 394, [2] с., ISBN 978-966-03-7968-8
Персоналії: Сенцов О.Г.
Предметні рубрики: Сенцов Олег Геннадійович (р. н. 1976)
Режисери українські -- 20-21 ст.
Кіномистецтво -- Персоналії -- Україна -- 20-21 ст.
Режисери українські -- 20-21 ст.
Кіномистецтво -- Персоналії -- Україна -- 20-21 ст.
УДК: 791.633-051(477)"19/20"(092)
Анотація:
Напевно, зараз немає людини, яка не чула б ім’я Олега Сенцова – аж надто гучним був суд над ним і неймовірним вирок: двадцять років ув’язнення. Кінорежисер,сценарист, письменник був засуджений за нібито терористичну діяльність. І незважаючи на протести громадськості, звернення до найголовнішого керівництва країни, яка звинувачує Сенцова, він до цього часу перебуває в неволі.Це видання складається зі спогадів людей, які добре знали Олега, з уривків його творів і сценаріїв до фільмів, а ще з витягів протоколів допитів свідків, які проходять по цій сфабрикованій справі. У нього багато фотографій – і з домашнього архіву, і з залу суду.
Хоча, як стверджують рідні та друзі, Сенцов ніколи не любив говорити про себе, за нього говорять його твори, і перш за все практично автобіографічні оповідання. А ще до свого затримання він написав роман, назва якого повністю відповідає змісту: «Купіть книгу – вона смішна». Він вийшов у видавництві «Фоліо» і російською, і в перекладі українською.
Боротьба за звільнення Сенцова триває.
Рецензія фахівця (офіційні рецензії):
Останнє слово Олега Сенцова
перед оголошенням вироку:
«Я також, як Саша, ні про що вас не прошу. Тут все зрозуміло. Суд окупантів не може бути справедливим за визначенням. Нічого особистого, ваша честь. Коли Понтій Пілат ішов по місячній доріжці з Га-Ноцрі, після того, як багато років просидів на Місяці, обмірковуючи свій вчинок, і його пробачили, – він йому казав: «Ти знаєш, ти був правий – найстрашніший гріх на землі – це боягузтво». Це написав великий російський письменник Михайло Булгаков, і я з ним згоден. Боягузтво – найголовніший, найстрашніший гріх на землі. Зрада – це така особиста форма боягузтва. Велика зрада починається іноді з такого маленького боягузтва, як, наприклад, з Чирнієм – коли тобі одягають мішок на голову, трохи б’ють, і за півгодини ти вже готовий зрадити свої переконання, обмовити себе у чому завгодно, обмовити інших людей, щоб тебе перестали бити. Я не знаю, чого варті твої переконання, якщо ти не готовий за них постраждати або померти.
Я дуже радий тому, що Гена Афанасьєв зміг переступити через себе, врешті-решт зрозумів, що це шанс, і зробив дуже мужній і правильний вчинок. І я дуже радий за нього. Не тому, що це викличе великий скандал, будуть проблеми і нас виправдають – нічого цього не буде. Я радий за нього, що він буде жити далі та почувати себе людиною, яка не «здрейфила». Йому там продовжують погрожувати, б’ють ногами. Але вже все. Людина зробила крок у той бік, звідки назад вже не повернешся. Я дуже за нього радий.
Я вже рік перебуваю у вашій прекрасній країні, дивлюся телевізор. Програма «Вісті», «Врємя» – це дуже хороші передачі. Ваша пропаганда відмінно працює. І я впевнений, що більшість населення Росії вірить у те, що їм кажуть: у те, що Путін – молодець, що в Україні – фашисти, і Росія робить все правильно. Дуже хороша пропаганда, так. Але я також розумію, що є люди, які чудово розуміють, що немає в Україні ніяких фашистів, що Крим забрали незаконно, а ваші війська присутні на Донбасі. Навіть я, перебуваючи тут, у в’язниці, знаю, що ваші війська присутні на Донбасі, – у нас весь ізолятор набитий «ополченцями», яких туди відправляють як героїв, на танках, з вашою зброєю, вони там воюють, думають, що їх тут чекають, повертаються, беручи з собою боєприпаси, й їх приймають на кордоні й дають їм строк. А вони дивуються – як, за що, нас туди проводжали, не розуміючи, що цей потяг працює в одну сторону. Навіть тут у в’язниці це знають.
Я тут у в’язниці зустрівся з ГРУ-шником, вашим офіцером, якого зараз судять по іншій справі – він брав участь у захопленні Криму. 24 березня вони на кораблях прибули в Севастополь. Він якраз блокував ту частину – Євпаторію, яку я забезпечував і вивозив. І його ж бригада брала участь в Іловайському котлі. Це ті факти, які лежать на поверхні. Якщо ти не закриваєш очі, ти їх бачиш. Ось стоять ваші трубадури режиму – вони теж не дурні хлопці, вони знають, як воно є, але продовжують брехати, продовжують робити свою роботу, знаходячи для себе якісь виправдання: треба робити свою справу, треба ростити дітей… Але навіщо ростити нове покоління рабів.
Але крім цих є ще третя частина населення Росії, яка чудово розуміє, що відбувається, не вірить у «байки» вашого агітпропу, які розуміють, що відбувається на землі і в світі, які жахливі злочини скоює ваше керівництво, але ці люди чомусь бояться. Вони думають, що нічого не можна змінити, що систему не зламаєш, ти один, нас мало, нас всіх закриють у в’язницях, уб’ють, знищать і – сидять тихо.
У нас також була злочинна влада. Але ми вийшли проти неї. Нас не хотіли чути – ми стукали в сміттєві баки. Нас не хотіли бачити – ми підпалювали шини. Врешті-решт ми перемогли. Так само станеться у вас.
У якій формі я не знаю, я не хочу, щоб хтось постраждав. Просто я хочу, щоб у вас більше не правили злочинці. Тому єдине, що я можу побажати третій, інформованій частині населення Росії – навчитися не боятися».
Зміст
Про Олега Сенцова. С. 3
[Хорошо ловится
рыбка-бананка]. С. 22
Про "Гамер" С. 31
[Трейлер "Гамера". С. 50
Про "Носоріг". С. 96
[Носорога]. С. 123
Про Майдан і Крим. С. 124
Про затримання. С. 156
Про суд. С. 189
Про підтримку. С. 278
Додаткові відомості. С. 318
