.jpg)
Джон Поль Джонс у Херсоні.
Джон Поль Джонс (1747-1792) — національний герой США, один із засновників американських ВМС, предводитель флоту Конгресу за часів Війни за Незалежність в Північній Америці (1775-1783), контр-адмірал російського флоту (1788). Наполеон згодом вважав, що, якби Джонс не помер так рано, йому вдалося б розбити англійський флот при Трафальгарі. Багате пригодами життя американського флотоводця стало матеріалом для книг Ф.Купера («Лоцман»), О.Дюма («Капітан Поль»), Г. Мелвіна, Р. Кіплінга і інших авторів.
У 1788 році Росія була на межі війни з Туреччиною і Швецією і їй були потрібні досвідчені і відважні моряки. Саме тоді Катерина ІІ вирішує запросити Джонса на російську службу. Відповідь була короткою: «Я згоден, я в дорозі».
Ввечері 23 квітня 1788 року він був уже в Санкт-Петербурзі. Прийом відбувся в розкішному Царськосельському палаці. З кабінету цариці командор флоту США вийшов контр-адміралом Російського флоту. «Імператриця прийняла мене з почестями більшими, ніж, можливо, може похвалитись будь-який інший іноземець, який поступає на російську службу», — писав Джонс своєму другові генералу Лафайету. «Її величність часто розмовляла зі мною про Сполучені Штати, вона впевнена, що американська революція не може не породити інші і не вплинути на кожний уряд» (Россия и США. Становление отношений. 1765-1815 гг. М., 1980, С. 169). До речі, саме Джонс перший привіз в Росію і навіть вручив Катерині ІІ Конституцію США і Декларацію про Незалежність.
7 травня 1788 року він відправляється в Херсон. Там в своїй ставці на нього очікує ясновельможний князь Г. О. Потьомкін.Відразу на наступний день після приїзду в Херсон «контр-адмірал Павел Жонес» був призначений «начальствувати ескадрою парусних суден в Лимані» (Материалы для истории русского флота. Спб., 1895, ч. ХV, С. 118)
Головною метою кампанії 1788 р. на півдні Росії був Очаків — «південний природний Кронштадт», як називала його Катерина ІІ. Сухопутними військами командував О. В. Суворов. Головну силу на морі під Очаковом складала ескадра Джонса: два лінійних кораблі «Владимир» і «Александр», 4 фрегати і 8 менших суден. Разом з гребною флотилією, якою командував німецький принц Насау Зінгер, який перебував на російській службі, вона повинна була забезпечити блокаду фортеці з моря. Перше, що зробив Джонс, це зустрівся з О. В. Суворовим.
«Тут вчора з Паулем Джонсом побачились ми, як стародавні знайомці», — пише Суворов (Суворов О. В. Документы. М., 1951, С. 441).Турецький флот під Очаковом налічував 10 кораблів, 6 фрегатів, 47 галер і багато мілких суден. Користуючись такою значною перевагою, турки ставили перед собою завдання повністю знищити російський флот в Дніпробугському Лимані. Однак це їм виявилось не під силу. Незважаючи на доволі складні відносини, які склалися між двома російськими адміралами, — американцем Джонсом і німцем Зінгером, дії російських сил в Лимані були більш ніж успішними. Обидва адмірали, які відрізнялись инахідливістю, рішучістю і які змагались між собою, виявились на висоті.
Турецький флот в боях 7, 17 і 18 червня 1788 р. під Очаковом зазнав серйозної поразки. Втрати турків в Лимані склали 1763 чоловіки. В нас — вбитих і поранених лише 85 чоловік (Веселого Ф.Ф. Краткая история русского флота. М., 1939, С. 119). За таку блискучу перемогу Джонса було нагороджено орденом Св. Анни (Ю.Л. Коршунов «Пол Джонс — адмирал Российского флота». 1993 р.)
